Відкриття меморіальної виставки з фондового зібрання музею П.Саксаганського, створення експозиції якого є перспективою подальшого розвитку Музею.

Музей видатних діячів
української культури
Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького.


з нагоди 145-ї річниці
від дня народження
Панаса Саксаганського
Панаса Карповича Тобілевича (1859-1940) -
представника славетної плеяди корифеїв українського театру: актора,
режисера, драматурга, театрального діяча, автора перших в українській
культурі праць з теорії театрального мистецтва.

відбудуться урочистості:

До слова про роль П.Саксаганського в історії українського театрального мистецтва запрошено відомого театрознавця, упорядника книги спогадів про П.Саксаганського, члена Академії мистецтв України,
професора Ростислава Пилипчука.
    
"Марія Заньковецька і Панас Саксаганський" - тема виступу завідувача Меморіальним будинком-музеєм М.Заньковецької Наталії Бабанської.
   
На вечорі прозвучать:

  • вокальні номери з репертуару П.Саксаганського у виконанні заслуженого артиста України, кобзаря Володимира Горбатюка;
  • монолог Івана Барильченка з п"єси І.Карпенка-Карого "Суєта"  у виконанні засл.арт.України Бориса Лободи;
  • фрагмент п"єси П.Саксаганського "Шантрапа" - в інтерпретації акторів театру "Колесо" (реж.Ірина Кліщевська).

Наприкінці на гостей чекає театралізоване свято Центру сучасного мистецтва "ДАХ"
"ШТУКА " (реж. Владислав Троїцький)
на території садиби Музею

Довідки за тел.: 220-57-52; 220-16-51; 220-90-96 (Ірина Щукіна)
для преси: т/ф 269-4062 8-067-235-94-06 (Анна Іовова)

Вихований в атмосфері любові до театру, П.Саксаганський вже у 1875 р. вийшов на сцену як аматор, а в 1883 р. залишив військову службу і вступив до української трупи Михайла Старицького

 

Справжній майстер перевтілення, П.Саксаганський зіграв понад 120 ролей

    

П.К.Саксаганський поставив понад 80 п"єс української драматургії

 

Автор комедій "Лицеміри" (1908) і "Шантрапа" (1913).

 

Багатий сценічний досвід Саксаганського зафіксований у його книгах:

"З минулого українського театру" (1938), "Моя робота над роллю" (1937), "Театр і життя", (1932), "Думки про театр" (1935), "По шляху життя" (1935) "До молодих режисерів (1940).

 

Народився митець у високоталановитій родині Тобілевичів, що дала Україні низку славетних театральних діячів, яких широкий загал знає за псевдонімами. Це – брати Панаса Саксаганського Іван Карпенко-Карий – драматург (автор широко відомих п"єс "Мартин Боруля", "Наймичка", "Безталанна", "Сто тисяч", "Суєта" та ін.), актор і організатор театральної справи; Микола Садовський – актор, режисер, театральний діяч; сестра Марія Садовська – драматична актриса, співачка.

 

Вихований в атмосфері любові до театру, П.Саксаганський вже у 1875 р. вийшов на сцену як аматор, а в 1883 р. залишив військову службу і вступив до української трупи Михайла Старицького. Пізніше  як актор, режисер, організатор входив до різноманітних театральних угруповань, працював разом з М.Кропивницьким, М.Садовським, М.Заньковецькою, І.Карпенко-Карим.

 

Справжній майстер перевтілення, П.Саксаганський зіграв понад 120 ролей, серед них: Пеньонжка ("Мартин Боруля"), Бонавентура ("Сто тисяч"), Іван Барильченко, Тарабанов ("Суєта"), Бондар ("Бондарівна"), Цокуль ("Наймичка") у п"єсах І.Карпенка-Карого; Карась ("Запорожець за Дунаєм" І.Гулака-Артемовського), Голохвостий ("За двома зайцями"), Солопій Черевик ("Сорочинський ярмарок"), Богун – "Богдан Хмельницький" М.Старицького; Виборний, Возний ("Наталка Полтавка" І.Котляревського), Франц Моор ("Розбійники" Ф.Шіллера).

 

П.К.Саксаганський поставив понад 80 п"єс української драматургії, серед них: "Суєта" (1904 ), "Мартин Боруля" (1891 ), "Безталанна", "Сто тисяч" (1890) І.Карпенка-Карого; "Назар Стодоля" (1890 ), "Лимерівна" Панаса Мирного (1894 ), "Сорочинський ярмарок" (1892), "Чорноморці" (1891) М.Старицького та ін.

 

Драматургічний доробок митця невеликий – він автор комедій "Лицеміри" (1908) і "Шантрапа" (1913).

 

Багатий сценічний досвід Саксаганського зафіксований у його книгах: "З минулого українського театру" (1938), "Моя робота над роллю" (1937), "Театр і життя", (1932), "Думки про театр" (1935), "По шляху життя" (1935) "До молодих режисерів (1940).

 

Зусиллями плеяди корифеїв – М.Старицького, П.Саксаганського, М.Кропивницького, М.Садовського, І.Карпенка-Карого, М.Заньковецької та ін., український драматичний театр було піднесено до рівня кращих театрів світу та закладено міцне підґрунтя для подальшого розвитку національної культури.

комиксы, шутки, демотиваторы
Назад
Перехiд