За п'єсами Луїджі Піранделло

«МАЙЖЕ ВИСТАВА, МАЙЖЕ ЗА ПІРАНДЕЛЛО, АБО ТАНЕЦЬ СМЕРТІ - РЕАНІМАЦІЯ»

Режисер-постановник - Владислав Троїцький

Мова вистави - українська, італійська


Фотогалерея

Режисер-постановник Владислав Троїцький
Світло Артем Шургальський
Сценографія Владислав Троїцький

Дiйовi особи та виконавцi

  Володимир Міненко
  Анна Бреус
  Анна Хохлова
  Марія Волкова
  Василь Білоус
  АннА Нікітіна
  Дар'я Бондарєва
  Роман Ясіновський
  Вікторія Литвиненко-Ясіновська
  Ігор Постолов
  Zo
  Віра Климковецька
  Руслана Хазіпова
  Наталка Біда
  Дмитро Костюминський
  Вишня
  Дмитро Ярошенко

Це вистава-колаж і ключовим словом до збирання його частин є слово “майже”. Майже Піранделло – тому що вистава зіткана не скільки з новел всесвітньо відомого італійського драматурга і прозаїка Луїджі Піранделло, а з настроєвого відлуння, що йде від численних персонажів його текстів. Hезакінченість та ескізність є принципом її побудови.

Сином хаосу називали Луїджі Піранделло не тільки тому, що він народився на околиці лісу з назвою Кавуз (хаос). Світ його творів - це стан переходу, часто між життям і смертю, свідоцтво кризи свідомості людини ХХ століття. Реальність світу складається в абсурдні комбінації з уламків суб’єктивних переживань людини. Логіка втрачає сенс там, де існує паралельність існування. В цьому химерному світі ілюзій кожен самотній і відчужений у своєму розпачі, де переважно тільки смерть є виміром свободи. За Піранделло тільки граничне горе і страждання спроможні повернути людину до людини, побачити себе в іншому.

Режисер Троїцький, за його словами, з’єднує цей світ розпаду енергетичними потоками містицизму, чорного гумору і жіночого еротизму. А також сподіванням, що Танок смерті як друга назва вистави і потенційна можливість сучасної доби переходу, магією театру трансформується в це невеличке, але всесильне “майже”.

   У чому загадка тої величної чарівності наділеної сонцем і щастям Італії, поза якою неможливе існування персонажів Піранделло? Чи не у світлих звуках пісень ховається її душа? Чи, можливо, у переповненій містикою відстороненості католицької церкви, де Мадонна із сумною ніжністю споглядає цей , власне, дитячий світ? Чи просто в самозабутньому захваті життям і смертю у їхньому неподільному єднанні і легкості буття, коли невловна мить переходу від радості до горя, від любові до сліз, від завзяття і насмішки сіцілійської мелодії до каяття і пристрасної молитви-сповіді?

   Актори випромінюють чарівну дитинну безпосередність, властиву героям Піранделло, а глядачу наче вдається  зазирнути в те життя, яке народжується у них на очах тут і зараз, – вони смішні і зворушливі, наївні та величні, карнавальні і пронизливі.

   «Бо ніщо не існує без своєї протилежності. Той, хто народжується, рано чи пізно помирає. А тінь, наче смерть, іде слідом за кожним». Життя і смерть. Все й ніщо. Але де закінчується одне і починається інше? Світ самотності і мрій, світ болю і світлої надії – світ Піранделло непередбачуваний як саме життя.

порча на отношения

Одна дія. 1 година


Последние статьи в разделе прессы
Наталья Катериненко  Театр на обочине
    ( 25 Листопада 2005. журнал "всяНеделя" )
Наталья Катериненко  "Почти спектакль почти по Пиранделло, или Танец смерти" в Центре современного искусства "ДАХ"
    ( 01 Червня 2005. Женский журнал )
Мирослава Хоткевич  Танок життя, пристрасті і смерті
    ( 01 Травня 2005. журнал "Контрамарка" )
Наталья Ярош  Почти настоящий спектакль
    ( 27 Грудня 2004. еженедельник "Деловая столица" )

Назад
Перехiд